Ладо

Було в той час, де і як, не збагну

Сталося дивне, чи долі діяння

Тебе зустрів, чи можливо, наснив

Та й полюбив в один раз і востаннє

Твоїх очей - синь озер чарівна

Коси-ліси вітри шовком шепочуть

Ружа краса розлива полум'я

Не відпуска мене зваба дівоча

Манять, печуть вогневишні вуста

Зваблюють перси - говерли цукрові

В лоні ланів я навік загубивсь

Та й опинився в полоні любові

Полони, полони мене вдень і вві снах

Запали-но вогнем моє серце шалене

Полечу повесні, закричу в небесах

Моя земленько-нене

Сповнений мрій, твій я вершник міцний

Я прилечу на коні дивокрилім

Злую біду зупиню-одведу

Тебе візьму, заберу в небо-вирій

Я - один з тих, хто це диво узрів

Орден палкий, військо лицарів вірних

Буду з тобою, твій незмінний герой

Ладо моя, моя діво-родино

Полони, полони мене вдень і вві снах

Запали-но вогнем моє серце нестямне

Полечу повесні, закричу в небесах

Моя Ладо кохана

Пломеній, променій, осягни догори

Ти гори, моє серце, у щасті і болі

Зачаруй, подаруй мені світ, кольори

Моя зоре-любове

Полони, полони мене вдень і вві снах

Запали-но вогнем моє серце, калино

Полечу по весні, закричу в небесах

Моя земленько мила

Моя любима

Ладо єдина

Несповідима