Мила моя

Я піду в далекі гори у вечірнюю годину

І попрошу вітра зворів, щоб не спав, не спав до днини

Щоб летів на вільних крилах у широкі полонини

І приніс до ранку квіти, що так люблять очі сині

(One, two, three, let's go)

Мила моя, люба моя, сонця ясен цвіт

Я несу в очах до тебе весь блакитний світ

Я несу в устах цілунки, радісні пісні

А в руках несу я ласку, квіти весняні

Нехай зорі тануть іскрами в небі

Вітер реве свистом далеким

Нехай шлях тернистий, нелегкий

А хвилі не дають доплисти до тебе (або)

Хай мости провисають намистом

Хмари тягнуться саме над містом

Грози рвуть небеса так барвисто

Сліди дощ замітає, та визнай

На шляху негоди — пусте, пусте

Ладен хоч звернути гори — авжеж

Ти побачиш мене скоро, адже

Адже (гей, гей)

Мила моя, люба моя, сонця ясен цвіт

Я несу в очах до тебе весь блакитний світ

Я несу в устах цілунки, радісні пісні (пісні)

А в руках несу я ласку, квіти весняні

Я піду в далекі гори у вечірнюю годину

І попрошу вітра зворів, щоб не спав, не спав до днини

Щоб летів на вільних крилах у широкі полонини

І приніс до ранку квіти, що так люблять очі сині