Все минає

День з пітьмою в танку — і світла в ньому нема

Йду в тишу і спокій — мій квиток вже дарма

Мій щоденний розпад міцно болем скутий

І найгірший страх десь волає в пітьмі

Мій малиновий чай вже стоїть, як віки

Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?

Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать

Телефони дзвенять, а біль кричить у мені

Сам до себе кажу щохвилини

Все минає, все минає

Потопаю в словах нетлінних

Все минає, все минає

Кричу невпинно я до загину

Все минає, все минає

Завмирає день в думках безвинних

Все минає, все минає

Мій магнітофон грає струни душі

А там за вікном — сірий фон без межі

Вечір — лінощі, жаль, а може слід твоїх снів

Але втома й печаль — це вже край моїх днів

Мій малиновий чай вже стоїть, як віки

Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?

Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать

Телефони дзвенять, а біль кричить у мені

Сам до себе кажу щохвилини

Все минає, все минає

Потопаю в словах нетлінних

Все минає, все минає

Кричу невпинно я до загину

Все минає, все минає

Завмирає день в думках безвинних

Все минає, все минає

Як цей шлях тут прийшов — питаю в неба щодня

Що дорогами вздовж так горіло дотла

Серед жалю негод дивлюсь вбік і назад

Де прямує вагон? В гаї уявних балад

Кличе доля вперед, та стирається слід

Тіні зломаних верб, що були навесні

А потяг їде в журбу, наче пам'ять стара

Я у пісню земну поверну ті слова

Сам до себе кажу щохвилини

Все минає, все минає

Потопаю в словах нетлінних

Все минає, все минає

Кричу невпинно я до загину

Все минає, все минає

Завмирає день в думках безвинних

Все минає, все минає