Мати Темрява

Накрива-накриває з неба небокраю

І водночас зникають сенси і слова

Дай мені заруку і візьми за руку

Зупини мої рухи, Мамо Темрява

Це неначе змова, моя пам'ять знову –

Як тугі окови. Як рядно старе

Уночі щось кличе, на гори-горищі

У долоні обличчя лагідно бере

І краю їй немає

Та вона жива є

Хто тебе сховає?

Мати Темрява!

Від печалі й болю

Від лихої долі

Від неволі й волі –

Мати Темрява

Ти мовчала й учила, та завинив чим я

Що перед очима – спалена трава

Пам'ятаю єдине, як у темну годину

Знову бачу – один одного вбива

Небо не втримати. Вибухають гармати

Наді мн��ю схиляється мати

Мати Темрява

Мати Темрява

Мати Темрява!

На початку – вона, у фіналі вона

Нескінченна й темна, незліченна, тотемна

Що мені війна, а що мама рідна

Я у себе, у себе увібрав сповна!

І краю їй немає

Та вона жива є, хто тебе сховає?

Мати Темрява!

Від печалі й болю. Від лихої долі

Від неволі й волі... Мати Темрява

Коли я на краю, краю серце караю

Коли вигорає горем голова

Коли в ребрах яма, я кричу так само

Обійми мене, мамо!

Мати Темрява